я, угу-угу, вумная

muml


мастер ординарного верлибра


Сила води
я, угу-угу, вумная
muml
навколо
колонки
харківводоканалу
посеред
вулиці клочківської
що сама немов канал
для пилу
звуку
всілякої свійської
машини
щось зелене розлилося


там вода
зі смаком хлору
іржі
дощу
і
просто води
вимиває асфальт
щоразу
як хтось
приносить сюди
бутилі
з пластику
який
не має
ані смаку ані запаху
лише форму

на вимитому
щось зелене
протікає
але навпаки
від землі
і
догори
від чорного
до блакитного
зелене

ну звісно
це трава
ми ж іще
при своєму
розумі

ось вічно п’яна жіночка
миє голову
скуйовджену
гарячу
холодним
обережно
омиває ноги
під ними
проростає
подорожника
зелене м‘ясо
і м’яко
цілує
жорсткі п’яти

ось навпаки
святий отець католицького храму
споліскує туфлі
чи що там
у святих отців
пантофлі
з його слідів
проростають
квіточки
франциска асизького

водій
напуває
коня залізного
ну звісно ж конюшина

чий
пирій
невідомо

(no subject)
я, угу-угу, вумная
muml
якщо Господь
у всьому
то радше уявлю його
маленькою рибкою
не більше плотвички
або й менше
дрібка
солі
нігтик дитинки
от розмір
здатний прийняти
все
всотати
космос
та я не про те

рибка пірнає між нами
ніким не помічена
хіба що ув око впаде
буквально

тоді трішки
болить
і бачиш те чого не слід

тіні
зайві
дерева
що виростуть
з наших тіл
за мільйони років
після нас
нове сонце
біле холодне
трохи вологе
як білизна
у спальному вагоні

це лише мить
і ось Господь
випірнув вже
через вухо
залишивши
рефрен з незнайомої пісні
твій дитячий голос
хтось миє посуд
десь їде потяг
і головне
головне слово

яке ти ніколи
не зможеш відтворити

(no subject)
я, угу-угу, вумная
muml
Серпень
вкриває літо
наче ковдра
із світла
трохи тьмяного
павутиння
листя
вже притрушеного
майбутніми холодами
дощами
так ніби воно
вже побувало
за рогом осені
повернулося
і каже
нема чого боятися
нема чого боятися
і тремтить

(no subject)
я, угу-угу, вумная
muml
Баба Ївга:

От якби
за моєю хатою
коло верби
та й виросла церква
висока як ракета
цілила б у світи
в самого Бога
щоб не так довго
до нього йти
бо ноги
болять

Дід Григорій:

От би
в моєму колодязі
билося море
як серце
теляти
не знати
чи
побачу
прикладав би вухо
слухав

Баба Півниха
(розкладає
білі скелі
рушників
промовляючи пошепки):
піде горе за гори
піде горе за гори
піде горе за гори


Дід Гем
палить люльку
видихаючи
то дощі
то сніги
то тумани
то попіл
то землю
дзвінкими грудками

трави шумлять їхніми голосами
на пласкому наче небо
зеленому лимані
голому полі
нове сонце
обертається довкола

(no subject)
я, угу-угу, вумная
muml
Яблуко падає
з гілки
щойно я відвертаюся
від його матері
здається
яблуні-грушівки

батько його
Симиренко
окуляри білий халат
завжди казав
йому

не хочеш у мармелад
падай
доки ніхто не дивиться
закочуйся
у пирій
занурюйся
в чорнозем
боже тебе збав
смирення

не смій
наливатися сонцем
тільки вниз
у гній
у багно
до біса

яблуневе життя
то спарта
завтра
вранці
я шукатиму
паданці
і не знайду жодного
аж до весни
коли вони
проростуть
диким лісом

(no subject)
я, угу-угу, вумная
muml
...И что
просыпаешься
в жухлой листве
в лисьей норе
хорошо хоть лисой
осень
жалит осой
лес в янтаре
звенит
над тобой
солнце катится
сырною головой
где-то собачий вой

...И что
вот
братец твой
волк
тянет билет
на паровоз
пароход
велосипед
вытягивает
читает
рвет
вчерашним зайцем
тот
смеется пальцем
грозит
собаки воют
солнце плывет

...И что
сосед
сел на пенек
съел пирожок
и спит столько зим
и лет
пьян
недвижим
неодет
лишь бы
не видеть
как масляный шар
плывет
лес трещит
оркестр играет
греческий хор поет

и бабушка не ушла
и дедушка не ушел
и заяц был так хорош
и волк свеж
да и ты сойдешь

...А тебе что
ты лиса
прячешься в листьях
глядишь во все глаза
деревья падают
масло капает
но больше никто не умрет
ты открываешь рот

(no subject)
я, угу-угу, вумная
muml
щекочет
нарывает
болит
отпускает на время
и снова припекает
где-то
ниже колен
врачи разводят руками
дают анальгетики
барбитураты
мумиё
мураками
психологи
лечат утрату
предлагают
сделать лоботомию
но все мимо
все мимо
лечить уже нечего

это фантомные
боли

это фантомный
уровень моря
под ногами

Новогоднее
я, угу-угу, вумная
muml
И тут ты понимаешь
это новый год
только теперь
в марте

вот
он обрушивается на тебя
шапкой снега
еще прошлогоднего
свалявшегося
спресованного
мела
весеннего
уже исхоженного
какими-то птицами
неведомыми
изгаженного
с острыми краями
несглаженными

новый год
не убьет
тебя
только слегка зацепит
по плечу
по касательной
любя

и ты лежишь
слегка пришибленный
и видишь
стая
летит
в небе аустерлица
лица такие добрые
склоняются над тобой
кто-то начинает молиться
ты слышишь
где-то велосипед
мчится
по сухой пыли
летней дороги
зрелая шелковица
лопается
под шиной
кофейные зерна
пальцы
перебирают в кармане
ты лежишь в харькове
амстердаме
на брик-лейн
наблюдаешь
за фриками и бомжами

поднимаешься
и бежишь к маме

(no subject)
я, угу-угу, вумная
muml
Положи меня внутрь
во внутрь
в нутро
чтоб утром
прошло
что болело
прошло
что мимо шло
я буду щекотать
тебя
из нутра
изнутри
песни петь
пальцем скрести
пора
не смотри
я разденусь
прежде чем
лезть
разрастусь
как болезнь
дурная
моя голова
войдет
в твою голову
руки внутрь
рук потекут
как олово
сердце чуть выше
станет
биться
не в такт
это то
что зовется синкопа
да

(no subject)
я, угу-угу, вумная
muml
Ну вот допустим
двое приезжают
в некий
полупустой отель
допустим
ты и я
на блеклых
скатертях
столовская посуда
второе
первое
компот какао чай
ты-я молчат
и хлеб жуют
потом
гулять идут
гуляют
пьют


потом кино
и в номере окно
не закрывается
спать холодно
не спим
не спят
допустим вышли к завтраку
глядят
а это не отель
дом престарелых
или хуже


пакуй багаж
мы будем удирать
допустим

?

Log in